Евгений Власов, ведущий юрист АФ GORO Legal
На языке оригинала
Важко уявити в умовах конкуренції, щоб підприємці не рекламували свою діяльність, продукцію, послуги. Ефективна й дієва реклама – прямий шлях до отримання прибутку. Хоча фіскали і вбачають в кожній господарській операції бізнесмена порушення та спробу ухилитися від сплати податків. Витрати на рекламу, незважаючи на постійні кризові явища в Україні, посідають центральне місце у структурі витрат підприємства. Усе вирішує бухгалтерський облік Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Так, згідно з п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України. Згідно з п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі – П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Відповідно до п. 17 П(С)БО 16 витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Згідно з абз. 5 п. 19 П(С)БО 16 витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг). У судовій практиці під час розгляду податкових спорів, у тому числі щодо товарності рекламних операцій, постають питання про визнання певного документа первинним, зв'язок "спірних" операцій із господарською діяльністю платника податків і вплив таких операцій на рух активів підприємства, а також про відсутність необхідних трудових і матеріальних ресурсів.
Первинний документ – який він?
Розуміння первинного документа й тлумачення підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій, виходячи зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у фіскалів і бізнесу діаметрально протилежні. Згідно зі ст. ст. 1 і 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи з відображення господарських операцій є основою і для податкового обліку. На питання платників податків до податкової щодо того, які документи слід розуміти первинними в операціях із рекламування та маркетингу, традиційно фіскали обмежуються посиланнями на положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (лист ДФС від 05.02.2016 р. № 2466/6/99-99-19-02-02-15, лист ГУ ДФС у м. Києві від 05.11.2015 р. № 16841/10/26-15-15-03-11). Перелік обов'язкових реквізитів у первинних документах визначено ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Отже, підприємство враховує витрати на збут, пов'язані з реалізацією товарів, у т. ч. витрати на дослідження ринку (маркетинг), під час визначення фінансового результату до оподаткування у разі їхнього підтвердження належним чином оформленими первинними документами згідно з правилами бухгалтерського обліку.
З 3 січня 2017 року набули чинності деякі законодавчі зміни, що стосуються визначення первинного документа, судова практика зможе оцінити первинність тих документів, які складатимуться із січня цього року.Відтепер первинний документ – документ, що свідчить про господарську операцію, а фразу "та підтверджує її здійснення" було виключено. Натомість коригувань і змін наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.95 р. № 88 (далі – Наказ № 88) не зазнав: підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. У разі реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції й технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу одержувача, тощо. Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, які затвердив відповідний орган державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Вимогу щодо складання первинного документа відразу після здійснення господарської операції було виключено з 3 січня 2017 року. Таку вимогу не передбачено й положеннями Наказу № 88.
Будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що приводять до змін у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства (ухвала ВАСУ від 18.05.2017 р. у справі № К/800/25002/16). Наявність звітів про надані послуги, підтвердження факту оплати за допомогою банківських виписок є підтвердженням руху активів і здійснення господарських операцій (ухвала ВАСУ від 18.04.2017 р. у справі № 817/653/16). Внутрішні локальні документи, а саме: накази, службові записки, бізнес-плани щодо необхідності проведення рекламних акцій, маркетингових досліджень, а також звіти про результати таких акцій, стануть додатковими аргументами в доведенні товарності рекламних послуг.
По материалам: Аналитическое издание Юрист и Закон
