Антирейдерська комісія як швидкий механізм захисту прав

Біла Яна
автор
17 / 07 / 2020

Колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України (Антирейдерська комісія) може стати ефективним методом захисту від рейдерського захоплення майна / частки в статутному капіталі компанії та альтернативою суду.

Основним напрямом діяльності комісії є здійснення контролю у сфері державної реєстрації та усунення порушень, які допустили державні реєстратори, притягнення останніх до відповідальності.

При цьому повноваження комісії не є безмежними і розгляд скарг колегією не може підміняти судового розгляду, наприклад, у разі існування спору про право.

На практиці були випадки, коли саме лише подання скарги на дії нотаріуса спонукало останнього самостійно виправити допущене порушення й відновити права скаржника. Це є можливим з огляду на те, що крайнім заходом, який може застосувати комісія до нотаріуса-порушника, є анулювання права на провадження нотаріальної діяльності.

Процедуру розгляду скарг Мін'юстом урегульовано Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Основними порадами, яких слід дотримуватись для задоволення поданої до Мін'юсту скарги, є:

  • оформлення скарги з дотриманням вимог законодавства;
  • чітке формулювання порушень вимог законодавства, допущених реєстратором під час вчинення реєстраційних дій;
  • обґрунтування права й інтересів заявника, які порушено реєстраційною дією;
  • відсутність судового провадження у зв'язку зі спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
Якщо судові провадження є, однак їх сторони, предмет або підстави не є тотожними поданій скарзі, Колегія зазвичай розглядає подані скарги.
  • відсутність судового рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;
  • відсутність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання; – відсутність у Мін'юсті скарги з такого самого питання від того самого скаржника;
  • підтвердження повноважень особи, яка подає скаргу;
  • подання скарги в межах установленого законом строку; 

Відповідно до частини третьої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів із дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У задоволенні поданої з порушенням строку скарги має бути відмовлено. Якщо Мін'юст таку скаргу все ж задовольнить, то є велика ймовірність того, що таке рішення буде скасовано в судовому порядку. Тому необхідно ґрунтовно підійти до питання доведення дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, якщо 60 днів із дати прийняття рішення вже минули.

  • розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.

Зокрема, Мін'юст не наділений повноваженнями розглядати скарги, у яких вбачається спір про право.

Крім того, у деяких випадках чітко встановлено належний спосіб захисту порушених прав. Наприклад, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого в постанові від 22 жовтня 2019 р. у справі No 923/876/16, перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься в статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на момент звернення позивачем за захистом своїх прав до суду), норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснено шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, а й особи – учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. Вказану правову позицію підтримано також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 р. у справі No 927/97/19.

ВИСНОВОК:

Зважаючи на те, що Комісія може значно оперативніше за суд скасувати незаконні реєстраційні дії, часто вона стає способом не допустити ускладнення ситуації та надає можливість і час власнику зреагувати на протиправні дії. 

За матеріалами: "ЮРИСТ&ЗАКОН"