Відповідно до частини третьої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів із дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У задоволенні поданої з порушенням строку скарги має бути відмовлено. Якщо Мін'юст таку скаргу все ж задовольнить, то є велика ймовірність того, що таке рішення буде скасовано в судовому порядку. Тому необхідно ґрунтовно підійти до питання доведення дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, якщо 60 днів із дати прийняття рішення вже минули.
- розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.
Зокрема, Мін'юст не наділений повноваженнями розглядати скарги, у яких вбачається спір про право.
Крім того, у деяких випадках чітко встановлено належний спосіб захисту порушених прав. Наприклад, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого в постанові від 22 жовтня 2019 р. у справі No 923/876/16, перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься в статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на момент звернення позивачем за захистом своїх прав до суду), норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснено шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п'ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, а й особи – учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. Вказану правову позицію підтримано також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 р. у справі No 927/97/19.
ВИСНОВОК:
Зважаючи на те, що Комісія може значно оперативніше за суд скасувати незаконні реєстраційні дії, часто вона стає способом не допустити ускладнення ситуації та надає можливість і час власнику зреагувати на протиправні дії.
За матеріалами: "ЮРИСТ&ЗАКОН"