Усім відомо, що сьогодні на території України діє карантин для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Через це було внесено зміни до Податкового кодексу України (далі – ПК України) і встановлено п. 522 підрозд. 10 Перехідних положень ПК України мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця (включно), у якому завершується дія карантину, установленого Кабінетом Міністрів України на всій території України.
Водночас варто зазначити, що цим пунктом передбачено ряд винятків, за яких мораторій на проведення перевірок не діє. Зокрема, це стосується документальних позапланових перевірок, які проводять на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок із підстав, визначених пп. 78.1.7 та 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України; фактичних перевірок у частині порушення вимог законодавства щодо: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами- лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва й обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених пп. 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Тобто перевірки все-таки проводять, та й, зрештою, карантин усе ж колись закінчиться, тому розгляньмо найбільш спірні та проблемні питання, які виникають у разі проведення перевірок та оскарження результатів їх проведення.
Можливість оскарження податкового повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки з підстав наявності процедурних порушень під час призначення та проведення такої перевірки, навіть якщо допуск до перевірки відбувся
У висновку, викладеному в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 р. у справі № 826/17123/18, судова палата відступає від попередніх висновків про застосування норми права в подібних правовідносинах про те, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може порушити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, зроблених контролюючим органом під час призначення та проведення відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки (див. постанови Верховного Суду у справах №804/1113/16, № 826/16221/15, № 820/850/16, № 820/11291/15, № 815/4392/15).
Водночас у цій справі сформовано новий правовий висновок, відповідно до якого, незалежно від ухваленого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи згодом наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень.
Обґрунтовано цей висновок тим, що право на судовий захист, відображене в ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), є можливістю кожної особи в порядку, установленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.
Водночас таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку першими, і в разі, якщо суд не визнає їх такими, що тягнуть за собою протиправність рішень, ухвалених за наслідками такої перевірки, – переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Щодо ненадання платником податку відповіді на запит податкового органу як підстави для призначення позапланової перевірки
Пунктом 73.3. ст. 73 ПК України прямо встановлено вимоги до змісту запиту, який надсилає контролюючий орган платнику податку. Зокрема, щодо оформлення запиту, як початкового етапу призначення перевірки податковими органами, законодавець передбачив два основні моменти:
У постанові Касаційного адміністративного суд у складі Верховного Суду від 31.03.2020 р. у справі № 820/3477/16 Верховний Суд дійшов такого висновку.
Платник надав відповіді на запити контролюючого органу та копії витребуваних ним документів, проте податковий орган не довів, що він проаналізував надані документи та їх, за результатом аналізу, недостатньо для спростування інформації про порушення платником норм податкового законодавства, що свідчить про відсутність у контролюючого органу обґрунтованих підстав для призначення перевірки позивача. Водночас Суд зазначив, що у спірних правовідносинах саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування, чого відповідач у цій справі не зробив.
Щодо правомірності дій контролюючого органу в разі проведення невиїзної перевірки без відома платника
З аналізу судової практики вбачається, що проведення контролюючими органами невиїзної перевірки без відома платника податків є неправомірним, оскільки ПК України передбачено, що безумовною підставою для проведення перевірки є отримання платником наказу на проведення такої та повідомлення. Отже, винесені на підставі проведення такої перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 р. у справі № 807/1672/15 Суд зазначив, що невиконання вимог закону щодо наявності підстави для призначення та проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, тож є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, винесених за наслідками проведення такої перевірки. Акт податкової перевірки, як основний носій доказової інформації щодо встановлених контролюючим органом податкових правопорушень, було складено за результатами проведення незаконної перевірки, а тому винесені на підставі такого акта податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 16.02.2016 р. у справі № 826/12651/14, від 27.01.2015 р. у справі № 21-425а14 та в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 р. у справі № 826/500/15, від 17.01.2018 р. у справі № 1570/7146/12, від 24.10.2018 р. у справі № 808/1746/15, від 11.07.2019 р. у справі № 804/8855/14, від 24.04.2020 р. у справі № 0440/5997/18.
Цікавим також є випадок, коли платник податку отримує повідомлення з наказом про призначення невиїзної перевірки вже після її проведення. Так, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 р. у справі № 805/429/17-а Суд визнав проведення невиїзної перевірки незаконним, оскільки наказ про проведення перевірки було надіслано позивачу разом з актом перевірки, тобто вже після її проведення.
Отже, у випадках, коли платник податків дізнається про призначення невиїзної перевірки вже після її проведення, ця обставина є підставою вимагати визнання результатів такої перевірки неправомірними.
ВИСНОВОК:
З наведених у цій статті випадків оскарження результатів проведення перевірки вбачається, що суди все-таки здебільшого стають на бік платників податків. Тож платникам необхідно ретельно досліджувати порядок проведення перевірок контролюючими органами щодо виявлення з боку останніх будь-яких процедурних порушень. Звертаємо увагу, що висновки, викладені в постановах Верховного Суду, суди зобов'язані враховувати під час винесення рішень.
За матеріалами: ЮРИСТ&ЗАКОН
