За загальним правилом будь-які відносини, що складаються між двома і більше особами, у своїй основі мають взаємні права та обов’язки. І правовідносини не є виключенням. Відповідні домовленості закріплюється договорами, які і регулюють порядок встановлення, зміни, припинення прав та обов’язків.
Договори (двосторонні, багатосторонні; усні, письмові, нотаріально посвідчені і т.д.) – основа будь-якого бізнес-процесу. В свою чергу, сумлінне виконання умов укладених договорів – запорука міцних та довготривалих взаємовідносин між контрагентами.
Однак, обставини змінюються і з тих чи інших причин умови договорів можуть бути порушені. Саме для таких ситуацій чи не кожен договір містить розділ із наслідками невиконання / неналежного виконання однією зі сторін взятих на себе зобов’язань (в тому числі і фінансових).
Задля успішного вирішення подібної конфліктної ситуації потрібно пам’ятати про наступн
1. Домовленостей, які не закріплені належним чином, – не було. Цілком можливий варіант, що під час дії договору, сторони можуть домовлятися про певні зміни його умов.
Це може бути розстрочка оплати, або продовження строку виконання робіт або зміна кількості товару. Варіантів безліч. Такі домовленості можуть мати місце навіть після порушення однією зі сторін взятих на себе зобов’язань.
І, як ми уже говорили раніше, оскільки все це частина бізнес-процесу, прийняття таких рішень може вимагатися в скорочені строки.
Проте, навіть у таких ситуаціях не варто нехтувати письмовою фіксацією подібних домовленостей.
Як варіант, договір може передбачати можливість погодження певних питань в електронній формі з подальшим направленням паперових варіантів додаткових угод.
В будь-якому випадку, для того, аби в майбутньому вимагати від контрагента виконання тих чи інших зобов’язань (в тому числі і фінансових) всі відхилення від погоджених у договорі умов мають бути зафіксовані у порядку, передбаченому таким договором.
Звичайно, можуть бути винятки. Але доведення таких - дещо складніший процес.
2. Зобов’язання, виконання якого не зафіксоване належним чином, – не виконане.
Незалежно від предмету договору, виконання зобов’язань за ним передбачає відповідну фіксацію. Йдеться, або про акт приймання-передачі наданих послуг / виконаних робіт або ж про акт приймання-передачі певного товару. У випадку, якщо мова йде про грошові зобов’язання, то підтвердженням належного його виконання буде квитанція про оплату. Деякими договорами можуть бути передбачені додаткові способи фіксації. Наприклад, звіти виконавця, які повинні містити розгорнутий перелік або більш детальне відображення обсягу виконаних робіт / наданих послуг.
У будь-якому випадку, факт виконання робіт / надання послуг / передачі товару / надання грошових коштів необхідно зафіксувати у формі, передбаченій договором, а, якщо договором не встановлені умови і порядок фіксації виконання зобов’язання, - у порядку передбаченому чинним українським законодавством.
Знову ж таки, і в даному питанні можуть бути винятки. Але працювати із такими на етапі, наприклад, стягнення заборгованості складніше.
3. Досудове врегулювання спору - необов’язкове.
У даній частині слід дещо деталізувати наведене вище судження. Досудове врегулювання спору дійсно необов’язкове, але при цьому - взаємовигідне для обох сторін.
Зібравши всі документи, про які ми згадували вище, сторона договору, яка виконала взяті на себе зобов’язання належним чином, має право звернутися до суду. Проте, передувати цьому може направлення претензії, відреагувавши на яку, контрагент визнає заборгованість та уникне судової тяганини, чим зменшить затрати обох сторін на вирішення конфліктної ситуації.
4. Форс-мажорні обставини не звільняють від необхідності виконання зобов’язань за договором.
В частині, що стосується стягнення заборгованості за договором та виникненням форс-мажорних обставин, варто відзначити, що останні звільняють сторону–порушника лише від сплати штрафних санкцій, однак не впливають на обов’язковість виконання самого зобов’язання. І це лише за умови належного підтвердження виникнення форс-мажорних обставин Торгово-промисловою палатою України.
Підсумовуючи усе вищевикладене, можна сформувати наступний алгоритм дій на випадок порушення контрагентом умов договору (наприклад, щодо виконання грошових зобов’язань):
