Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" унесено зміни до ст. 443 КпАП стосовно відповідальності за порушення правил щодо карантину людей , санітарногігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" і рішеннями місцевих органів влади. Так, санкція цієї статті передбачає накладення штрафу:
Диспозиція норми ст. 443 КпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні правила щодо карантину людей.
Отже, особливу увагу потрібно звернути на норми щодо обмежень, запроваджених на час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
На дату підготовки цієї публікації (10.04.2020) у Єдиному державному реєстрі судових рішень уже є 65 рішень у справах про адміністративні правопорушення за ст. 443 КпАП.
Закриття провадження через відсутність події та складу правопорушення
Так, у постанові Ковпаківського районного суду м. Суми у справі № 592/4068/20 від 26.03.2020 р. зазначено таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КпАП у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено: дата й місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яку має бути притягнено до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яку притягають до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням завдано матеріальну шкоду, про це також має бути зазначено у протоколі.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КпАП обов'язок щодо збирання доказів покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Утім представники поліції не надали беззаперечних доказів вини особи, чим порушили вказану норму.
Наявні порушення під час складання протоколу є істотними й такими, що не дають законних підстав встановити в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 443 КпАП.
Ураховуючи наведене, суд вирішив, що провадження підлягає закриттю на підставі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Повернення матеріалів на доопрацювання
Зокрема, у постанові від 06.04.2020 р. у справі № 403/135/20 зазначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення вказано лише посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р.
Якщо правопорушенням завдано матеріальну шкоду, про це також має бути зазначено у протоколі. Згідно зі ст. 251 КпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані можна встановити, крім іншого, показаннями свідків. Верховний Суд України визнав правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КпАП, до відповідного правоохоронного органу для належного дооформлення (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14). А в п. 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" від 17.10.2014 р. № 11 зазначено, що нормами КпАП не заборонено повернення протоколу про адміністративне правопорушення, складеного без додержання вимог ст. 256 КпАП, умотивованою постановою суду для належного оформлення. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
А у постанові Нововолинського міського суду Волинської області від 06.04.2020 р. у справі № 165/905/20 зазначено, що згідно із п. 7 розд. ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 р. № 1376, не допустимими є закреслення чи виправлення відомостей, занесених до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписала особа, щодо якої його складено.
Під час розгляду справи було встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення АПР18 № 055708 від 29.03.2020 р. не відповідає вимогам ст. 256 КпАП: у протоколі не зазначено порушену норму закону, враховуючи бланкетність диспозиції ст. 443 КпАП. Крім того, до матеріалів справи не було долучено жодних доказів, передбачених ст. 251 КпАП, на підтвердження обставин, викладених у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення; а у протоколі не зазначено як додаток до матеріалів диск із відеофіксацією події.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення не зазначено й не враховано вимог ст. ст. 23, 33, 34, 35 КпАП і не додано будь-яких доказів, що характеризують особу порушника, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, тобто немає відомостей, необхідних для правильного вирішення справи (ст. 256 КпАП).
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 р. № 2-рп/2015 положення ч. 2 ст. 294 КпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку можна оскаржити лише ту постанову судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачено ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, установлених у ст. 241 цього Кодексу; про закриття справи. Тобто постанова судді про повернення матеріалу на дооформлення оскарженню не підлягає.
Згідно зі ст. 9 КпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, установлених законом
Водночас провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюють із суворим додержанням законів.
З огляду на принцип презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, усі сумніви у винності особи, яку має бути притягнуто до адміністративної відповідальності, потрібно тлумачити на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Звільнення від відповідальності й обмеження усним зауваженням
Так, згідно з постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.04.2020 р. в діях особи було встановлено наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 443 КпАП.
Водночас визначено, що згідно зі ст. 22 КпАП за малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності й обмежитись усним зауваженням.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовне з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного та неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення ЄСПЛ від 16.10.2008 р.), Європейський Суд указав, що під час призначення покарання для того, щоб втручання було пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення та не становити особистий надмірний тягар для особи.
Зважаючи на те, що хоч особа й учинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 443 КпАП, але будь-яких негативних наслідків від її дій не настало, то вчинене правопорушення необхідно вважати малозначним, унаслідок чого відповідно до вимог ст. 22 КпАП особа підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, а справа щодо неї – закриттю з оголошенням усного зауваження.
Отже, як засвідчує практика, складений протокол не є безумовною підставою для настання відповідальності особи.
За матеріалами: "Юрист & Закон"
