Трудові чи цивільно-правові відносини. Критерії розмежування.

Біла Яна
автор
17 / 04 / 2020

Карантин та обмеження, пов’язані з ним, призводять бажання керівників оптимізувати витрати. Багато компаній уже вдались до скорочення штату та залучення підрядників для виконання разових завдань. Втім, такі дії часто трактуються податківцями як спосіб ухилення від сплати податків та стають підставою для накладення штрафів.

Так, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в т.ч. в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Крім того, іноді у директора виникає питання чи можна зекономити на собі та не виплачувати заробітну плату.

Сьомий апеляційний адміністративний суд в Постанові від 24 грудня 2019 року по справі № 824/189/19-а висловив позицію, яка дозволяє розмежувати роботу за трудовим договором від співробітництва по цивільно-правовому договору.

Юридична особа та фізична особа як сторони відповідних договорів вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. Зі змісту укладених позивачем цивільно-правових договорів вбачається, що за дорученням замовника вказані особи зобов`язались на власний розсуд та ризик виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договором, не підлягають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати такі роботи. Таким чином, із договорів чітко випливає, що відповідні фізичні особи при виконанні договорів не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а самі організовували процес виконання робіт. Факт виконання відповідних робіт з боку вказаних осіб підтверджується актами приймання-передачі наданих робіт, а факт оплати за виконані роботи - відповідними відомостями на виплату готівки.

Щодо оплати праці директора судом було зазначено, що директор здійснює керівництво підприємством (виконання функцій директора) та є його засновником. Заробітну плату він не отримував. Таким чином, суд встановив, що особа одночасно є бенефіціарним власником (засновником) товариства та здійснює управління підприємством, таким чином відносини, які виникають при виконанні засновником функцій директора підприємства без укладання трудового договору є корпоративними, а отже відсутній обов`язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату.