Набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів", яким внесено зміни до Цивільного кодексу України, Закону України "Про акціонерні товариства", Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" й запроваджено нові інструменти: договір про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю, договір між акціонерами товариства, безвідкличну довіреність з корпоративних прав.
6 лютого 2018 року також ухвалено Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який детальніше регламентує діяльність товариств із обмеженою та додатковою відповідальністю, тобто уточнює частину понять, запроваджених аналізованим Законом.
Утім питання відповідності положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів" положенням Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" потребує додаткового дослідження.
Нове право
Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів", зокрема, доповнено Цивільний кодекс України ст. 658 1 "Придбання права на одностороннє розірвання договору" такого змісту: "Сторони договору купівлі-продажу можуть домовитися, що одна сторона придбає в іншої право розірвати цей договір в односторонньому порядку. Договір купівлі-продажу є розірваним, якщо сторона, яка набула відповідно до частини першої цієї статті право розірвати договір, протягом визначеного строку не заявить вимогу про виконання договору. Сторони можуть обумовити розірвання договору купівлі-продажу вчиненням цією стороною певних дій або настанням певних обставин протягом визначеного строку або у визначений час. "
Ця правка з'явилась у тексті законопроекту лише в другому читанні, а значить, доповнення проекту ст. 658 1 Цивільного кодексу України не відповідає вимогам ст. 116 Регламенту Верховної Ради України, оскільки ці норми не були предметом розгляду в першому читанні. На цьому, зокрема, наголошено в зауваженнях Головного юридичного управління до тексту законопроекту до другого читання. Утім статтю, хоча й під іншою назвою, було ухвалено.
Звертаю увагу, що цю статтю внесено в главу Цивільного кодексу України "Купівля-продаж", тобто її може бути застосовано до договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, міни.
Звісно, ці положення ще не набули широкого застосування, а практику їх реалізації в договорах ще тільки напрацьовуватимуть.
За загальним правилом договір може бути розірвано за згодою сторін. Так, відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, ще до внесення ст. 658 1 одностороннє розірвання договорів, у тому числі договорів купівлі- продажу, могло бути допустиме, якщо сторони це погодили.
Нова стаття дає можливість контрагентам (але не зобов'язує імперативно) погодити в договорі можливість однієї зі сторін придбати право на одностороннє розірвання договору, тобто: а) таке право сторона придбаває (тобто отримує оплатно); б) сторони можуть встановити, що розірвання договору стороною може бути здійснено після вчинення нею певних дій, настання певних обставин (наприклад, компенсація іншій стороні збитків, пов'язаних із виконанням договору); в) право одностороннього розірвання, яке придбавають, може бути обмежено в часі (строком або датою); г) сторона, яка придбала право, може відмовитися від нього, заявивши вимогу про виконання договору; д) право сторони на відмову від розірвання обмежено строком, визначеним у договорі.
На практиці
Змоделюймо ситуацію, у якій цю норму може бути застосовано.
Сторони укладають договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, передбачивши право продавця в односторонньому порядку розірвати договір (відмовитися від виконання своїх зобов'язань про передання майнових прав на нерухоме майно) за символічну плату. Це дозволить продавцю користуватися коштами, отриманими від покупця, для будівництва об'єкта, а в майбутньому відмовитися від договору, компенсувавши покупцю певну суму, і передати об'єкт іншому покупцю (наприклад, після введення будинку в експлуатацію) за вищою ціною – питання лише в репутації продавця й уважності покупця.
Отже, говорити, що право на одностороннє розірвання є новелою, недоречно, проте тепер законодавець дозволив сторонам отримувати за нього плату.
За матеріалами: Юрист & Закон. Аналітичне видання
