В Україні протягом тривалого часу формуються правові засади для розвитку окремих форм Державно-приватного партнерства (далі – ДПП).
Простими словами, ДПП – це засноване на підставі договору довготривале партнерство між державними органами/ органами місцевого самоврядування та юридичними особами приватного права спрямовані на залучення інвестицій, проектування, впровадження та управління публічними об'єктами і публічними послугам, які традиційно забезпечуються публічним сектором, тобто державою.
Ст. 5 ЗУ «Про ДПП» передбачені наступні форми здійснення ДПП: концесійні договори; договір управління майном (за умови передбачення інвестиційних зобов'язань приватного партнера); договір про спільну діяльність; інші договори (змішаний договір).
Концесійні договори
03 жовтня 2019 року було прийнято ЗУ «Про концесію», основною метою якого є удосконалення правового регулювання концесійної діяльності та гармонізація законодавства в сфері ДПП.
Як же працює концесія? Згідно з концесійною угодою приватний партнер (концесіонер) отримує ексклюзивні права від держави на експлуатацію, обслуговування, інвестування та отримання прибутків від державного активу. За це він виплачує державі (концесієдавцю) або фіксовану суму, або відсоток від прибутку чи вартості активів.
Основною перевагою нового ЗУ «Про концесію» є визначення та встановлення процедури ініціювання партнерства, проведення конкурсу з відбору приватного партнера та вирішення інших організаційних питань, а також встановлено чіткі процедури здійснення даної форми ДПП.
Крім того, новий ЗУ «Про концесію» передбачає ряд гарантій для захисту учасників ДПП, зокрема: гарантії для концесіонерів та кредиторів (право заміни концесіонера на іншого; наявність спеціальних або ексклюзивних прав концесіонера тощо); спрощення процедури виділення земельних ділянок для проєктів ДПП; процедура трансформації оренди в концесію за зверненням орендаря; можливість вільного вибору механізму виршення спорів; виключення поширення дії законодавства про публічні закупівлі на відносини у сфері концесії.
Договір управління майном.
Розглядаючи можливість укладення договору управління майном для реалізації проекту ДПП, варто обов’язково враховувати особливості, які характерні для такого механізму, зокрема:
- законодавство не містить спеціальних норм, які б визначали особливості правовідносин управління майном як одну з форм реалізації державно-приватного партнерства;
- відсутність успішної та широкої практики реалізації проектів з управління майном в Україні, зокрема у сфері комунального майна;
- необхідність внесення плати на користь управителя та відсутність підстав для проведення поліпшень майна, управління яким здійснюватиме приватний партнер.
Договір про спільну діяльність.
У якості типових прикладів проектів спільної діяльності з використанням механізму ДПП на регіональному й місцевому рівнях можна назвати будівництво житлових будинків, за умовами якого приватний партнер прийматиме на себе зобов’язання забезпечити планування, спорудження, фінансування усіх проектних робіт, орган місцевого самоврядування надаватиме право користування земельною ділянкою для проведення такого будівництва, забезпечить отримання необхідних документів для такого будівництва у межах компетенції з питань регулювання містобудівної діяльності, а після завершення будівництва територіальна громада набуватиме права комунальної власності на певну частину новоствореної будівлі (наприклад визначену частину квартир, інших приміщень, які необхідні для забезпечення тих чи інших потреб жителів) або отримає право користування такими об'єктами на пільгових умовах/ безоплатно.
Змішані договори в ДПП.
Законодавство України не містить чіткого визначення змішаного договору, а лише передбачає можливість укладення сторонами договору, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Одним з найпоширеніших такої форми договорів є інвестиційний договір. Інвестиційний договір недостатньо відрегульовано у чинному законодавстві, що зумовлює проблематичність використання такого механізму для структурування інвестиційних проектів.
Враховуючи зазначене вище, а також успішну міжнародну практику реалізації державно-правового партнерства, можна дійти висновку, що даний інститут є ефективним способом об'єднання ресурсів держави та інвестицій приватного сектора для розвитку інфраструктури, здійснення будівництва та реалізації амбіційних проектів.
По матеріалам журналу "Kyiv Post"
https://www.kyivpost.com/business/public-private-partnerships-in-the-construction-sector.html
