14 / 05 / 2021
Хотілося б розпочати, як і завжди, з визначення основного поняття теми. Проте цього разу це не так і легко зробити. А все через те, що наразі в нормативно-правових актах немає визнання безпеки як такої. Пояснюється це тим, що кожен закон, постанова чи наказ має чітко окреслену сферу дії, а тому термін "безпека", якщо й використовується в них, то з певними обмежувальними характеристиками.
Наприклад, у Законі України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" кібербезпеку визначено як захищеність життєво важливих інтересів людини й громадянина, суспільства й держави під час використання кіберпростору, за якої забезпечуються сталий розвиток інформаційного суспільства та цифрового комунікативного середовища, своєчасне виявлення, запобігання та нейтралізація реальних і потенційних загроз національній безпеці України в кіберпросторі. Своєю чергою, Кодекс цивільного захисту України оперує поняттями "пожежна безпека" і "техногенна безпека", а Закон України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 роки" – терміном "інформаційна безпека" такого змісту: "інформаційна безпека – стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації".
З наведеного вище можна зробити висновок, що для забезпечення безпеки, чи то в державі, чи то в IT-компанії, для початку потрібно зрозуміти, що саме ми захищаємо, а вже тоді визначатися з конкретними заходами.
В IT-компанії предметом захисту можуть бути людські ресурси, інтелектуальна власність, фінанси, рухоме й нерухоме майно тощо. Усе залежить від специфіки роботи та пріоритетів.
Отже, спробуємо сформувати своєрідний список заходів (превентивних і не тільки), яких необхідно вжити в IT-компанії.
Розпочнімо із самого початку, тобто зі створення самої IT-компанії.
І. Домовлятися краще "на березі". Для того, аби уникнути непередбачуваних ситуацій у майбутньому та не ставити під загрозу всю компанію, її засновникам потрібно ще на етапі створення проговорити всі ключові моменти й зафіксувати їх у статутних документах. Ідеться про:
- порядок прийняття рішень: які з них приймає одноособово директор, а для яких необхідно збирати дирекцію чи навіть погодження загальних зборів;
- особливості змін (примусових і добровільних) складу засновників/учасників/керівників IT-компанії;
- алгоритм розподілу прибутку, виплати дивідендів і, що не менш важливо, розподілення витрат.
У деяких випадках доречним буде укладення корпоративного договору. Навіть якщо всі нюанси не було враховано під час створення IT-компанії, цим не варто нехтувати вже під час ведення її діяльності. Ба більше, кожному органу може бути присвячено не просто розділ у статуті, а окреме положення, у якому урахують усі без винятку особливості й побажання.
ІІ. Співробітники й контрагенти – не виняток. Те саме можна сказати і про співробітників IT- компанії, і про її контрагентів. Зважаючи на специфіку роботи IT-компаній, межа між першими й другими доволі тонка. Однак у будь-якому разі не варто забувати про такі інструменти, як:
- NDA – угода про нерозголошення інформації;
- NCA – угода про заборону конкуренції (неконуренцію);
- Byoutclause (releaseclause) – положення договору, що надає замовнику право безпосередньо й самостійно працювати із співробітниками або підрядниками виконавця, за умови, що замовник виплатить виконавцю певну винагороду;
- Згода на обробку персональних даних.
Окремо потрібно подбати про наявність власних шаблонів типових договорів, які враховуватимуть усі ваші інтереси, зокрема, міститимуть:
- права та порядок одностороннього розірвання договору;
- порядок обміну інформацією й документами (наприклад, актами приймання-передання виконаних робіт / наданих послуг);
- відповідальність, штрафні санкції;
- усі нюанси щодо інтелектуальної власності на результат виконаних робіт;
- порядок коригування домовленостей і, як наслідок, унесення змін до самого договору.
ІІІ. Налагодження процесів. Здавалося б, доволі очевидний пункт, однак тут мовиться не про основну діяльність IT-компанії, а про налагодження другорядних, однак від цього не менш важливих процесів. Ідеться про:
- пропуск на територію / в офіс / в будівлю IT-компанії;
- порядок використання співробітниками/контрагентами IT-компанії техніки (комп'ютерів, принтерів, сканерів, змінних носіїв);
- особливості зберігання/передання інформації (роздрукованих документів, сканованих документів, інформації, результатів робіт);
- порядок отримання кореспонденції (зокрема, документів від державних органів) і реагування на неї (подальші дії).
На цьому етапі доречним буде розроблення інструкцій, алгоритмів, порядків, правил, обов'язкових для певних співробітників і контрагентів, проведення тренінгів. Також варто подбати про наявність шаблонів договорів/заяв.
IV. Плановий моніторинг. Окремо необхідно подбати про оперативне отримання інформації про: – судові справи щодо IT-компанії;
- виконавчі провадження;
- планові й позапланові перевірки контролюючих органів;
- внесення змін до офіційних реєстрів (наприклад, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).
На сьогодні є досить багато зручних сервісів для автоматичного отримання більшості з перелічених вище даних.
V. Last but not least. Також не варто забувати й про наявність підписаного договору з адвокатом / адвокатським об'єднанням / адвокатським бюро, оскільки в деяких (найбільш критичних) ситуаціях IT-компанії може знадобитися саме допомога адвоката, а не просто юридична.
Загалом, більшість із зазначених вище заходів є загальновідомими. Проте кількість неприємних ситуацій через їх ігнорування не зменшується. А це означає, що саме час переглянути статут вашої IT-компанії й додати кілька нових розділів до шаблону договору про виконання робіт.