Розпочинаючи статтю, відразу пригадується фраза про погані речі, які не дуже помітні в кращі часи. А часи бувають різні: корпоративні конфлікти, розірвання партнерства, спори акціонерів, ворожі поглинання тощо.
Ми часто стикаємося із ситуацією, коли домовленості між майбутніми або наявними акціонерами – учасниками бізнесу виходять далеко за межі простої бізнес-стратегії й часом навіть за межі варіацій, пропонованих українським законодавством. Або, наприклад, ситуації зі стартапами: зустрілися люди, сповнені ідей і натхнення підкорювати бізнес-вершини, вирішили вкласти гроші, час, сили, однак потім розуміють, що й ентузіазм у всіх різний, і принципи роботи не збігаються, і за кілька місяців хтось з учасників приймає рішення вийти. Тут і стає у пригоді акціонерний договір як ефективний інструмент корпоративного управління.
У міжнародній практиці акціонерні угоди (shareholders' agreements) застосовують уже не один десяток років. Це дуже зручний інструмент для мінімізації ризику виникнення й подолання корпоративних спорів, для регулювання відносин між мажоритарними й міноритарними акціонерами. Компанією управляють згідно з положеннями установчих документів і законодавства, які, своєю чергою, недостатньо регулюють права й інтереси учасників.
Сторони акціонерної угоди домовляються, що управління спільним бізнесом здійснюватимуть певним чином, наприклад учасники деталізують:
- як ухвалюються основні рішення;
- як відбувається оперативне управління;
- як розподіляються повноваження між органами управління;
- порядок проведення загальних зборів і особливий порядок голосування;
- питання статутного капіталу й інвестицій;
- розподіл прибутку й виплату дивідендів;
- права приєднання й слідування (drag-along and tag-along rights), переважне право;
- розв'язання тупикових ситуацій;
- заборону на проведення конкурентної діяльності;
- зміни стратегії бізнесу й інші фундаментально важливі питання для ефективної спільної роботи.
Також не варто забувати, що акціонерний договір – це конфіденційний договір, на відміну від інших установчих документів, і він є обов'язковим лише для учасників, які його підписали.