Питання:
Фізичні особи – підприємці уклали між собою договір оренди. Орендодавець півроку тому припинив свою діяльність як ФОП, про що орендарю не повідомив. Як бути з ПДФО? Який порядок дій?
Відповідь:
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі – ПК України). Згідно з п. 164.1 ПК України загальний оподатковуваний дохід – будь- який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 164.2.5 ПК України дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПК України, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
При цьому податковим агентом платника податку – орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості є орендар. Об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом і перспективним планом формування територій громад, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.
Слід зазначити, що податковий агент у розумінні ПК України – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розд. IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 і розд. IV цього Кодексу.
Оскільки ФОП є самозайнятою особою згідно зі ст. 14 ПК України, то він, відповідно, є податковим агентом фізичної особи, яка отримує дохід, і на нього покладено обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету із суми орендної плати.
Доходи, які нараховує ФОП фізичній особі – орендодавцю за надання нею в оренду приміщення для ведення господарської діяльності, підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 %. Крім того, такий дохід орендодавця – фізичної особи є об'єктом оподаткування військовим збором. Ставка військового збору становить 1,5 % об'єкта оподаткування.
Щодо звітності, то відповідно до п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які є податковими агентами, зобов'язані подавати до контролюючого органу за місцем свого розташування звіт за формою № 1ДФ у строки, встановлені ПК України для податкового кварталу, тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Згідно з п. 119.2 ст. 119 ПК України передбачено відповідальність податкового агента за неподання, подання з порушенням установлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Однак у цій ситуації окрім порушення подання звітності податковий агент – орендар також порушив правила нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків, що визначено ст. 127 ПК України, за що також передбачено відповідальність.
Крім того, під час нарахування суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, після закінчення 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, нараховується пеня (пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України).
Згідно з п. 129.4 цієї статті на суми грошового зобов'язання, визначеного пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 % річних облікової ставки Нацбанку України, чинної на кожний такий день.
Отже, якщо самостійне виправлення помилки щодо нарахованої (сплаченої) суми військового збору призвело до збільшення податкового зобов'язання, до податкового агента застосовується відповідальність у вигляді штрафу (п. 127.1 ст. 127 ПК України) та після закінчення 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, нараховується пеня.
На жаль, чинним законодавством не передбачено звільнення платника податку від відповідальності у ситуації, що склалась.
ВИСНОВОК:
Ураховуючи зазначений вище аналіз чинного законодавства, вважаємо за необхідне запропонувати такий алгоритм дій орендаря, який є ФОП, та якому орендодавець не повідомив про припинення останнього як фізичної особи – підприємця:
1. Подати звіт за формою № 1ДФ за минулий звітний період, у якому мали бути відображені такі податкові зобов'язання, та нарахувати суму податкового зобов'язання.
2. Сплатити штрафні санкції (штраф та/або пеню) за подання з порушенням установлених строків звіту за формою № 1ДФ і порушення строку нарахування податкових зобов'язань.
3. Стягнути грошові кошти, які сплатив орендар під час притягнення його до відповідальності, як збитки з орендодавця. Адже саме дії орендодавця посприяли притягненню орендаря до відповідальності та завдали останньому матеріальних збитків.
