Середньостатистичний українець проводить на роботі левову частку свого життя. При стандартному п'ятиденному робочому тижні, коли тривалість роботи протягом дня становить 8 годин, виходить 40 годин на тиждень. Встигнути більше за коротший проміжок часу та мати більше енергії, щоб насолодитися своїм особистим життям, а ще – підвищити продуктивність та зробити людей щасливішими. Така мета "шведського експерименту", відповідно до якого країна поступово переходить на 6-годинний робочий день. До подібних змін один за одним вдаються працедавці Швеції, включаючи будинки для людей похилого віку, лікарні та майстерні з ремонту автомобілів.
Тойота-центри у Гетеборзі, другому за величиною місті Швеції, перейшли на цю систему ще 13 років тому. Компанія стверджує, що це дало позитивний результат – співробітники стали щасливішими, плинність кадрів більш низькою, а прибуток зріс.
Хоча на рівні законодавства 6-годинний робочий день поки не легалізовано – наразі можна говорити лише про експеримент, результативність якого оцінює кожне підприємство, яке до нього приєдналося. Фірми роблять попередні розрахунки та визначають наслідки запровадження такої тривалості робочого дня.
В Україні
Із Швеції повернемося до України. Українське законодавство передбачає, що тижнева тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин. Для працівників може встановлюватися п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними (робочий день не може перевищувати 8 годин), шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем (не більше 7 годин на день), а на безперервно діючих підприємства діє підсумковий облік робочого часу, відзначив в коментарі сайту юрист адвокатської фірми "Горо Лігал" Євген Власов.
"Необхідно звернути увагу на те, що відповідно до ст. 53 Кодексу законів про працю України напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні, і при цьому напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин, – коментує юрист".
Таким чином, за словами Власова, якщо взяти законодавчо визначену тривалість робочого дня, то виходить, що в середньому при п’ятиденному робочому тижні працівник відпрацьовує приблизно 7 годин 10 хвилин, а при шестиденному – трохи більше, аніж 6,5 годин. Тобто не так вже українці багато перепрацьовують в порівнянні з пересічним фіном, який працює 6 годин на день, каже експерт.
Повідомити – за два місяці
В Україні роботодавець має право встановлювати неповний робочий день на підприємстві, розповідає Власов. Це означає, що оплата праці здійснюватиметься за фактично відпрацьовані години, а за відпрацьовані понаднормові години доведеться заплатити в подвійному розмірі, як це передбачено положеннями статті 106 Кодексу законів про працю України. Про встановлення неповного робочого часу роботодавець повинен попередити працівників завчасно – не менше, аніж як за два місяці, а впродовж цих двох місяців сплачувати заробітну плату як за повний робочий день. Якщо відбуватиметься простій не з вини працівника впродовж цих двох місяців, зауважує юрист, то все одно доведеться сплачувати не менше 2/3 "звичайної" зарплати.Експерт каже: на практиці виникають ситуації, коли накази про перехід на неповний робочий час були підписані нібито за два місяці, з якими працівники були ознайомлені нібито також два місяці назад, хоча фактично все відбувається сьогодні. Формально в цьому випадку порушень жодних немає, оскільки законодавством поки що не передбачено обов’язку роботодавця попереджати державні органи про запровадження неповного робочого часу на підприємстві.
На кількість годин у робочому графіку може вплинути і нещодавнє підвищення мінімальної зарплати до 3 200 гривень. Адже у зв’язку з цим підприємці можуть вдатися до 6-годинного робочого дня. Чи зможе у такий спосіб бізнес зменшити витрати? Якщо виходити з того, що працівник отримував мінімальну заробітну плату, то у зв’язку зі збільшенням її вдвічі, підприємства скоротять тривалість робочого часу пропорційно збільшенню мінімальної заробітної плати, наголошує Власов, але єдиний соціальний внесок – 22% все одно доведеться сплачувати з розміру тієї ж збільшеної заробітної плати, а не фактично отриманої працівником. Проте це правило не стосується сумісників (осіб, які працюють на декількох посадах в межах одного підприємства або в різних підприємствах, і одна з посад є основною, а інша – за сумісництвом), для них єдиний соціальний внесок розраховуватиметься з фактично відпрацьованого часу. Водночас експерт з питань зайнятості та соціально-трудових відносин Євген Гороховець вважає, при переході на шестиденку вдасться "виграти" лише у випадку дійсного переведення людей на неповний робочий день – роботодавець зможе зекономити частину заробітної плати, проте, швидше за все, програє в продуктивності праці.
Можливий також варіант, пояснює він, юридичного переведення на неповний робочий час при реальному виконанні роботи протягом всього дня, але при цьому потрібно пам’ятати, що при фактичному допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, оформлення на неповний день у разі фактичного виконання роботи повний робочий час та виплати заробітної плати без сплати єдиного внеску та податків може бути накладений штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, а це на сьогодні 96000 гривень.
Чи збережеться продуктивність праці?
Однозначної відповіді на це питання немає. Психологи стверджують: ми можемо залишатися продуктивними протягом 4-5 годин концентрованої роботи. Якщо упродовж робочого дня не витрачати часу на непродуктивну діяльність – перевірку соціальних мереж, перерву на каву, розмови з колегами тощо – за 6 годин можна виконати той обсяг роботи, що й при 8 годинному робочому графіку. На думку Євгена Гороховця, при зменшенні тривалості робочого часу зберегти продуктивність праці, а тим паче збільшити її – буде важко. Потрібно шукати резерви для її підвищення шляхом інтенсифікації виробництва, освоєння енергоощадних технологій, удосконалення організації праці тощо. Важливу роль, відзначає фахівець, відіграватиме задоволеність умовами праці та сприйняття їх як справедливих.
Досвід іноземних країн показує: виконати необхідну роботу можна і за стисліші терміни, при цьому ефективно і якісно. Тут вкрай важлива мотивація працівників та їх націленість на результат. Що, не в останню чергу, має "виховувати" роботодавець.
Як трудяться за кордоном?
Максимальний робочий тиждень, встановлений Європейським парламентом, складає 48 годин. Утім, при цьому деякі країни ввели свої обмеження. Так, Фінляндія вважає, що її жителям потрібно працювати не менше 32 годин, але не більше 40 годин. Найчастіше європейці працюють по 35 годин на тиждень. У Нідерландах найкоротша середньостатистична тривалість робочого тижня – 27 годин. Голландські підприємства все частіше переходять на чотириденку, а середній робочий день жителя цієї країни триває 7 годин 30 хвилин. І ці країни за даними WORLD HAPPINESS REPORT 2016 входять до чільної десятки.
Хоч німців у всьому світі вважають трудоголіками, робочий тиждень у Німеччині триває не більше 38 годин. При цьому серед німецьких компаній поширена практика скорочення тривалості робочого дня у разі появи фінансових проблем – замість звільнення співробітників.
До найпрацелюбніших у Європі належать працівники Великобританії, Греції та Португалії. Британці, працюють по 43,7 годин на тиждень, португальці в середньому по 48 годин на тиждень.
Ще більше часу люди працюють в Азії. Середній робочий день у Китаї триває 10 годин, при цьому робочими є шість днів. У підсумку виходить 60 робочих годин на тиждень. На обід китайцям відводиться 20 хвилин, на відпустку – 10 днів на рік.
Право встановлювати шести чи восьмигодинний день – індивідуальний вибір кожного роботодавця, а вибір працівника – погоджуватися на таку роботу чи ні. Головне – про рішення скороченого робочого дня заздалегідь повідомити, не порушувати трудові права працівників та впевнитися, що ущільнений графік буде мотивувати до ефективного виконання роботи, так як більше часу залишиться на особисті справи та сім'ю.
По материалам: kiev24.ua
